Усе суще – зі злом включно – безкінечно святий і премудрий Бог призначив для того, щоб слава Христа сяяла яскравіше. Слово «призначив» доволі особливе, я знаю. Тому хочу пояснити, який зміст вкладаю в нього. У жодному разі я не прагну затемнити те, що кажу про Боже ставлення до зла. Утім, я намагаюся ретельно передати, що нам говорить Біблія. Коли я кажу «призначив», то маю на увазі, що Бог або спричинив якусь подію безпосередньо, або дозволив їй статися заради досягнення певної розумної мети. Такий дозвіл є певного роду непрямим спричиненням, оскільки Бог знає всі задіяні фактори та вплив, який вони матимуть, а також може запобігти будь-яким наслідкам. Тому Його дозвіл є певного роду вторинною, непрямою причиною подій, що відбуваються. В основі цього розрізнення лежить намагання погодити всі ті різні способи, до яких вдається Біблія, коли говорить про зв’язок Бога з тими чи іншими подіями.
Писання висловлює обидві ідеї – спричинення і дозвіл, коли йдеться про те, як Бог звершує ті чи інші події. Наприклад, у Марка 5:12-13 демони просять послати їх у свиней, і Ісус «дозволив їм». У 1 Коринтян 16:7 Павло каже: «Якщо Господь дозволить якийсь час перебути між вами». Євреїв 6:1-3 закликає: «Тому, залишивши початки Христового вчення, скеруймо себе до досконалості», а тоді доходить висновку: «І це зробимо, якщо Бог дозволить».
Біблія говорить також про Божі безпосередні дії, навіть за тих обставин, які пов’язані із злом. Наприклад, брати Йосифа продали його в рабство. Через цей грішний вчинок Йосиф потрапляє до Єгипту і згодом дістає змогу врятувати тих самих братів, які ненавиділи його. Йосиф каже: «Тож мене послав Бог перед вами зберегти ваш останок на землі у цей час і прогодувати ваш великий останок» (Буття 45:7).
В описі виходу з Єгипту ми читаємо про те, як Бог зробив закам’янілим серце фараона і спонукав єгиптян ненавидіти ізраїльтян. «Я ж зроблю його серце закам’янілим, і він не відпустить народу» (Вихід 4:21). «А серце тих Він перемінив, щоби зненавиділи Його народ, щоби поводилися підступно з Його рабами» (Псалом 104:25).
А коли йдеться про лиха – фізичні чи духовні – то їх не раз описують як наслані Богом. «І нашлю на тебе голод і поганих звірів, і мучитиму тебе, і смерть та кров прийдуть на тебе» (Єзекіїла 5:17). «Ось приходять дні, – говорить Господь, – і пошлю голод на землю, не голод хліба чи спрагу води, але голод почути Господнє слово» (Амоса 8:11).
Тож коли я кажу, що все суще – і зокрема зло – призначив безкінечно святий і премудрий Бог, щоб слава Христа сяяла ще яскравіше, то маю на увазі той чи інший спосіб, яким Господь дбає про те, щоб усе було на славу Його Сину. І незалежно від того, чи спричиняє Він, чи лише допускає певні події, у Нього завжди є мета. Усе у світі є частиною величної картини Божого задуму.
Поділіться цим уривком з друзями, у групах спілкування та соцмережах, натиснувши на кнопки нижче: