Нехай прославляють Тебе народи, Боже; нехай величають Тебе всі племена! (Псалом 67:4)

Чому Бог вимагає, щоби ми прославляли Бога? Ось що пише Клайв Люїс:

Подібно до того, як люди спонтанно вихваляють те, що вони цінують, так само вони спонтанно закликають нас приєднатися до них у вихвалянні цього: “Хіба вона не прекрасна? Хіба вона не чарівна? Хіба це не чудово?”

Псалмоспівці, закликаючи кожного прославляти Бога, роблять те, що роблять усі люди, коли говорять про те, що їм не байдуже. Уся моя більш загальна складність щодо прославлення Бога ґрунтувалася на абсурдному запереченні для нас того, що, коли йдеться про найвищу цінність, ми це із задоволенням робимо, і не можемо без цього обійтися. І так ми чинимо з усім, що насправді цінуємо.

Гадаю, ми із задоволенням хвалимо те, чим насолоджуємося, бо похвала не просто виражає, але й доповнює насолоду; вона є її призначеним завершенням. Закохані не заради компліментів продовжують говорити одне одному, які вони прекрасні; насолода не буде повною, поки не буде висловлена.

Ось відповідь – розгадка позірної егоманії Бога, Який вимагає від нас хвалити Його! Це вимога для нашого найбільшого щастя. Ми хвалимо те, чим насолоджуємося, бо насолода не є повною, поки не висловлена в хвалі. Якби нам не було дозволено говорити про те, що ми цінуємо, вшановувати те, що любимо, і хвалити те, чим захоплюємося, наша радість не була б повною.

Отже, якщо Бог любить нас настільки, щоб зробити нашу радість повною, Він має не лише віддати нам Себе, але й отримати від нас хвалу наших сердець. Не тому, що Йому потрібно зміцнити якусь власну слабкість або компенсувати певний недолік, але тому, що Він любить нас і прагне повноти нашої радості, яка може бути знайдена тільки в пізнанні і прославленні Його, найвеличнішого над усіма створіннями.

Якщо Він справді за нас, то повинен бути за Себе! Бог – єдина Істота у всьому всесвіті, для якої прагнення хвали Себе є найвищим актом любові. Для Нього самозвеличення є найвищою чеснотою. Коли Він робить усе “для прославлення Його величі” (Ефесян 1:12, 14), то зберігає для нас і пропонує нам єдине в усьому світі, що може задовольнити наші прагнення.

Бог за нас! І основою цієї любові є те, що Бог був, є і завжди буде за Себе.