Метою ж повеління є любов від чистого серця, від доброго сумління та нелицемірної віри. (1 Тимофія 1:5)
Павло має за мету любов. І одним з найважливіших чинників цього великого наслідку є нелицемірна віра. Причина, чому віра є таким надійним джерелом любові, полягає в тому, що віра в Божу благодать виганяє з серця гріховні сили, які стоять на заваді любові.
Якщо відчуваємо провину, ми схильні занурюватися в егоцентричну депресію та жаль до себе, стаючи нездатними бачити потреби інших, не кажучи вже про те, щоби піклуватися про них. Або поводимося як лицеміри, намагаючись приховати свою провину, і таким чином знищуємо щирість у стосунках, що унеможливлює справжню любов. Або ми говоримо про чужі недоліки, щоб зменшити власну провину, а любов так не чинить. Отже, якщо ми хочемо любити, то маємо подолати руйнівні наслідки почуття провини.
Те саме зі страхом. Якщо відчуваємо страх, ми, як правило, не підходимо до незнайомця в церкві, який, можливо, потребує слів привітання і підбадьорення. Або можемо відкинути якесь радикальне служіння як своє покликання, тому що це звучить надто небезпечно. Або викидати гроші на надмірну страховку, чи бути поглинутими всілякими дрібними фобіями, які роблять нас заклопотаними собою і затуляють очі на потреби інших людей. Все це є протилежністю любові.
Так само і з пожадливістю. Якщо ми жадібні, то можемо витрачати гроші на розкоші – гроші, які повинні йти на поширення Євангелія. Ми не беремося ні за що ризиковане, щоб не поставити під загрозу наше дорогоцінне майно та фінансове майбутнє. Ми зосереджуємося на речах замість людей, або бачимо в людях лише ресурси для нашої матеріальної вигоди. Так руйнується любов.
Але віра в майбутню благодать породжує любов, виштовхуючи з серця провину, страх і пожадливість.
Вона витісняє провину, бо міцно тримається надії, що смерті Христа достатньо для виправдання і праведності зараз і назавжди (Євреїв 10:14).
Віра витісняє страх, бо покладається на обітницю: “Не бійся, бо Я з тобою!.. Я додам тобі сили і допоможу тобі! Я підтримаю тебе правицею правди Своєї!” (Ісаї 41:10).
І вона витісняє жадібність, тому що впевнена, що Христос є більшим багатством, ніж те, що може запропонувати весь світ (Матвія 13:44).
Отже, коли Павло каже: “Метою ж повеління є любов від… нелицемірної віри”, він говорить про величезну силу віри, яка здатна подолати всі перешкоди на шляху до любові. Коли ми б’ємося за віру – ведемо боротьбу за довіру до Божих обітниць, які вбивають провину, страх і пожадливість, – ми боремося за любов.