Бо скільки є Божих обітниць, то всі в Ньому – “так”! (2 Коринтян 1:20)

Якщо всі Божі обітниці знайшли в Ісусі своє “так”, то довіряти Йому зараз, в сьогоденні, означає вірити, що Його обітниці здійсняться.

Це не дві окремі віри – довіряти Христу й вірити в Його обітниці. Довіряти Ісусу – вірити в Нього заради спасіння – означає вірити, що Він дотримується Свого слова. Задоволення в розп’ятому і воскреслому Ісусі містить віру в те, що кожної майбутньої миті, – аж до вічності, – ніщо не “відлучить нас від Його любові”, або не завадить, щоби в Ньому все “сприяло до добра”. І це добро, зрештою, полягає в тому, щоб споглядати та насолоджуватися красою і значущістю Бога у Христі як нашого найвищого Скарбу.

Впевненість у тому, що це всеохоплююче добро буде з нами назавжди, ґрунтується на всій славній благодаті минулого, особливо на її вияві в тому, що Бог не пощадив Свого Сина, але віддав Його за всіх нас (Римлян 8:32).

Нам потрібно зараз відчути духовну красу Бога у всіх Його минулих звершеннях – особливо у смерті Христа за наші гріхи та Його воскресінні – і у всіх Божих обітницях. Вкорінені в цій минулій благодаті, наша впевненість і довіра спираються на все те, чим Бог буде для нас наступної миті, і наступного місяця, і в нескінченних віках вічності.

Саме Він і тільки Він задовольнить душу в майбутньому. І ми повинні бути впевнені в цьому майбутньому, якщо хочемо жити радикальним християнським життям, до якого Христос закликає нас тут і зараз.

Якщо наша теперішня насолода Христом – наша сьогоднішня віра – не міститиме в собі “так” на всі Божі обітниці, вона не прийме силу для радикального служіння,  яку Бог (у кожну майбутню мить) даватиме їй (1 Петра 4:11).

Я молюся, щоби такі роздуми про природу віри в майбутню благодать допомогли нам уникнути поверхневих, спрощених заяв про довіру до Божих обітниць. Це глибока і чудова річ.