Нехай же Господня слава перебуває навіки, – хай Господь радіє ділами Своїми! Від одного Твого погляду земля тремтить, а доторкнешся до гір, і вони почнуть диміти. Тож співатиму Господеві протягом усього свого життя, – прославлятиму мого Бога, доки живу. Нехай будуть приємними Йому і мої роздуми; я радітиму в Господі! (Псалом 104:31-34)

Бог радіє ділам творіння, бо вони вказують на те, що виходить за їхні межі, на Самого Бога.

Бог хоче, щоби ми були приголомшені і вражені Його творінням. Але не заради самого творіння. Він хоче, щоби ми подивилися і сказали: якщо лише діла Його пальців (лише пальців! – Псалом 8:3) сповнені такої мудрості, сили, величі і краси, то Яким же має бути Сам цей Бог!

Це лише зворотний бік Його слави, ніби тьмяне дзеркало, в якому бачимо неясно. Що ж це буде, коли ми побачимо славу Самого Творця, а не лише Його творіння! Мільярд галактик не задовольнить людську душу. Бог і тільки Бог – ось кінцева мета душі.

Джонатан Едвардс висловив це так:

Насолода Богом – це єдине щастя, яке може задовольнити нашу душу. Потрапити на небо, щоби повною мірою насолоджуватися Богом, – це безмежно краще, ніж найприємнішим чином облаштуватися тут… Це лише тіні, які Бог відкидає. Це лише розсіяні промені сяйва Його сонця. Це лише потоки, а Бог – океан.

Ось чому Псалом 104 завершується у віршах 31-34, зосереджуючись на Самому Богові. “Тож співатиму Господеві протягом усього свого життя… я радітиму в Господі”. Зрештою, не моря, не гори, не каньйони, не водоспади, не хмари і не великі галактики наповнять наші серця до межі здивування, а наші уста – вічною хвалою. Це буде Сам Бог.