Але не мають у собі кореня і нестійкі; коли настануть утиски або переслідування за слово, вони відразу спокушуються. (Марка 4:17)

Віра деяких людей ламається, а не вибудовується стражданнями. Ісус знав про це і описав це в притчі про чотири види ґрунту. Деякі люди, почувши Слово, спочатку приймають його з радістю, але потім страждання змушують їх відпасти.

Отже, скорботи не завжди роблять віру сильнішою. Іноді вони її руйнують. І тоді збуваються парадоксальні слова Ісуса: “Хто не має, то й те, що має, буде забране від нього!” (Марка 4:25).

Це заклик до нас зносити страждання з твердою вірою в майбутню благодать, щоб наша віра зміцнювалася і не виявилася даремною (1 Коринтян 15:2). “Хто має, тому дасться” (Марка 4:25). Знання Божого задуму в стражданнях – один з головних засобів зростання через страждання.

Якщо ви думаєте, що ваші страждання позбавлені сенсу, або що Бог не контролює їх, або що Він примхливий чи жорстокий, то ваші страждання віддалятимуть вас від Бога, замість того, щоб віддаляти від усього решта, крім Бога, як це має бути. Тому дуже важливо, щоби віра в Божу благодать включала в себе віру в те, що Він дарує благодать через страждання.