Будьте тверезі, пильнуйте. Ваш ворог – диявол – ходить і ричить, мов лев, шукаючи, кого б поглинути. Протидійте йому міцною вірою. (1 Петра 5:8-9)

Два великих вороги нашої душі – це гріх і сатана. І гріх є найстрашнішим ворогом, тому що єдиний спосіб, яким сатана може нас знищити, – це втягнути нас у гріх і утримувати від покаяння. Єдине, що є для нас прокляттям – це непрощений гріх. Не сатана.

Бог може достатньо послабити йому поводок, щоби він знущався над нами, як над Йовом, або навіть убив нас, як святих у Смірні (Об’явлення 2:10). Але сатана не може засудити нас чи позбавити вічного життя. Єдиний спосіб, яким він здатен завдати нам остаточної шкоди, – це схилити нас до гріха і утримати від покаяння. Саме це він і намагається робити.

Отже, головна справа сатани – відстоювати, просувати, плекати, і стверджувати нашу схильність до гріха. І утримувати нас від віри та покаяння.

Ми бачимо це в Ефесян 2:1-2: “Ви були мертві вашими провинами й гріхами, в яких ви колись… жили, згідно з владою князя повітря”. Гріх “узгоджується” з владою сатани у світі. Коли він чинить моральне зло, це відбувається через гріх. Коли ми грішимо, ми рухаємося в сфері його впливу. Ми входимо з ним у згоду. Коли ми грішимо, ми даємо місце дияволу (Ефесян 4:27).

Єдине, що нас засудить у судний день – це непрощений гріх, а не хвороба, не страждання, не переслідування, не залякування, не примари і не кошмари. Сатана знає це. Тому його основна увага зосереджена не на тому, як налякати віруючих дивними явищами (хоча цього теж вистачає), а як звабити християн нікчемними примхами і злими думками.

Сатана хоче зловити нас в той момент, коли наша віра не є твердою, коли вона вразлива. Цілком логічно, що саме те, що сатана хоче зруйнувати, буде також засобом нашого опору його зусиллям. Ось чому Петро каже: “Протидійте йому міцною вірою” (1 Петра 5:9). Ось чому Павло говорить, що “щит віри” може “погасити всі вогненні стріли лукавого” (Ефесян 6:16).

Спосіб перешкодити дияволу – це зміцнити те, що він найбільше намагається знищити – вашу віру.