Тебе обрав Господь, твій Бог, з-поміж усіх народів, що на землі, аби ти був Його особливим народом. (Второзаконня 7:6)

Доктрини благодаті – це старий пуританський термін для вчення про суверенну Божу благодать у нашому спасінні. Як би звучали ці доктрини благодаті, якби кожна гілка цього дерева була просякнута соком августинського захоплення (тобто, “християнського гедонізму”)?

• Тотальна зіпсутість – це не просто порочність, а сліпота до Божої краси, неспроможність до найглибшої радості.
• Безумовне обрання означає, що повнота радості в Ісусі була запланована для нас ще до нашого існування як переливання Божої радості через вінця спілкування Трійці.
• Обмежене відкуплення – це запевнення, що незнищенна радість у Бозі надійно забезпечена Божому народові Кров’ю Нового Завіту.
• Непереборна благодать – це прагнення і сила Божої любові не допустити, щоб ми трималися за самогубні насолоди, і звільнити нас суверенною силою вищих насолод.
• Збереження святих – це всемогутня Божа дія, щоб не дати нам потрапити в остаточне рабство нижчих насолод, але зберегти нас через усі нещастя і страждання для успадкування повноти радості в Його присутності і насолод по Його правиці на віки вічні.

З цих п’яти, безумовне обрання приносить моїй душі найсуворіший і найсолодший вирок. Те, що воно безумовне, знищує будь-яке самозвеличення (це сувора частина); і те, що воно є обранням, робить мене Його дорогоцінним надбанням (це солодка частина).

У цьому полягає одна з принад біблійних доктрин благодаті: їхні найбільш спустошливі твердження готують нас до їхніх найбільших насолод.

Якими б ми стали пихатими від слів: “Тебе обрав Господь, твій Бог, з-поміж усіх народів, що на землі, аби ти був Його особливим народом” (Второзаконня 7:6), якби це обрання хоч якось залежало від нас. Але щоб захистити нас від гордості, Господь вчить нас, що ми є обраними безумовно (Второзаконня 7:7-9). “Він зробив нікчем скарбом Своїм”, як ми так радісно співаємо.

Лише приголомшлива свобода і безумовність обираючої благодаті, за якою слідують всі інші дії спасенної благодаті, дозволяє нам приймати і куштувати такі дари як свої власні, не вдаючись при цьому до самозвеличення.