І створив Бог людину за Своїм образом, – за Божим образом створив її; Він створив їх чоловіком і жінкою. (Буття 1:27)

Бог створив людей за Своїм образом і подобою, щоби світ наповнився відображеннями Бога. Образами Бога. Сім мільярдів зображень Бога, щоб ніхто не пропустив сенс творіння.

Ніхто не може прогледіти того факту, що сенсом людського буття є саме Бог – Його пізнання, вшановування та відображення. Ангели вигукують в Ісаї 6:3: “Святий, святий, святий Господь Саваот! Уся земля сповнена Його славою!” Вона сповнена мільярдами людських носіїв образу. Славетні руїни.

Але не тільки людство. Природа також! Чому ми живемо в настільки прекрасному світі? Чому Всесвіт такий величезний?

Якось я прочитав, що у Всесвіті більше зірок, ніж слів і звуків, які коли-небудь вимовляли всі люди всіх часів і народів. Чому їх так багато? Такі великі? Такі яскраві? На таких неймовірних відстанях? Біблія кристально ясно говорить про це: “Небеса розповідають про Божу славу” (Псалом 19:2).

Хтось може запитати: “Якщо Земля – єдина населена планета, а людина – єдиний розумний мешканець серед зірок, то навіщо такий великий і порожній всесвіт?”. Відповідаю: це не про нас. Це про Бога. І це ще применшення. Він славетніший, могутніший, більший за розмахом, яскравіший, ніж всі галактики разом узяті. Один мудрець сказав, що всесвіт схожий на горішок, який Бог носить у кишені.

Бог створив нас, щоби ми пізнали, любили та являли Його. А тоді дав нам всесвіт як натяк на те, Який Він є.