Молимося завжди за вас, щоб наш Бог зробив вас гідними покликання і наповнив міццю кожне бажання до добра та кожне діло віри, щоб у вас прославилося Ім’я Господа нашого Ісуса, а ви – в Ньому, за благодаттю нашого Бога і Господа Ісуса Христа. (2 Солунян 1:11-12)

Благодать – це не тільки Божий намір робити нам добро, коли ми цього не заслуговуємо; ми називаємо це “незаслуженою милістю”. Божа благодать – це також сила від Бога, яка діє в нашому житті і робить добрі речі в нас і для нас – речі, на які ми також не заслуговуємо.

Павло сказав, що Бог в нас “наповнив міццю кожне бажання до добра та кожне діло віри” (вірш 11). А наприкінці 12-го вірша він додає: “за благодаттю нашого Бога і Господа Ісуса Христа”. Сила, яка насправді діє в нашому житті, щоб уможливлювати піднесення Христа у послуху, – це прояв Божої благодаті.

Ви також можете побачити це в 1 Коринтян 15:10:

Та благодаттю Божою я є тим, ким є. Його благодать, що в мені, не була марною, бо я трудився більше за них усіх; втім, не я, а Божа благодать, що була зі мною.

Отже, благодать – це активна, присутня, перетворююча, спонукаюча до послуху сила.

Тому ця благодать, яка рухається в силі від Бога до вас у певний момент часу, є водночас і минулою, і майбутньою. Вона вже щось зробила для вас або в вас, а тому є минулою. І вона ще збирається зробити щось у вас і для вас, а тому є майбутньою, бо діятиме як через п’ять секунд, так і через п’ять мільйонів років.

Божа благодать постійно переливається водоспадом теперішнього з невичерпної ріки благодаті, що тече до нас із майбутнього у постійно зростаюче сховище благодаті в минулому. У наступні п’ять хвилин ви отримаєте життєдайну благодать, що тече до вас з майбутнього – в це ви вірите; і накопичите ще п’ять хвилин благодаті в сховищі минулого – за це ви дякуєте.