Називаючи себе мудрими, вони стали нерозумними, і славу нетлінного Бога вони замінили подобою тлінної людини, птахів, чотириногих і плазунів. (Римлян 1:22-23)

Було б великою дурістю і великою трагедією, якби чоловік любив обручку на своєму пальці більше за наречену. Але саме це, як сказано в цьому уривку, і сталося.

Люди закохалися у відлуння Божої досконалості у творінні і втратили здатність чути незрівнянний, первісний поклик любові, сили і слави.

Послання про творіння таке:

За всім цим дивовижним всесвітом стоїть великий Бог слави, сили і щедрості. Ти належиш Йому, бо Він тебе створив. Він довготерпеливий до тебе, підтримуючи твоє бунтівне життя. Навернись і поклади свою надію на Нього, і радій у Ньому, а не лише захоплюйся творивом Його рук.

Згідно з Псалмом 19:2-3, день “переказує вістку” цього послання для всіх, хто слухає вдень, промовляючи до сліпуче яскравого сонця, блакитного неба і хмар; до незліченних форм, кольорів і прекрасних візерунків усього видимого. Ніч “сповіщає пізнання” того самого послання всім, хто слухатиме вночі, промовляючи до великих темних порожнеч, місяця і незліченних зірок; до дивних звуків, прохолодних подихів вітерця й північного сяйва.

День і ніч говорять про одне: Бог величний! Бог величний! Бог величний! Відверніться від творіння як найвищої насолоди і втішайтеся Господом слави.