Вдивляючися пильно в Ісуса, засновника й завершителя віри, Який, замість радості, що перед Ним була, витерпів хрест. (Євреїв 12:2)

Те, що робить віра, іноді буває невимовно важким.

У своїй книзі “Чудо на річці Квай” Ернест Гордон розповідає правдиву історію про групу британських військовополонених, які працювали на будівництві залізниці в Бірмі під час Другої світової війни.

Наприкінці кожного дня у робочої зміни забирали інструменти. Одного разу японський охоронець закричав, що не вистачає однієї лопати, і зажадав довідатися, хто її взяв. Він заходився волати, доводячи себе до параноїдальної люті, і наказав тому, хто винен, вийти вперед. Ніхто не рухався. «Всі помрете! Всі помрете!» – верещав охоронець, звівши курок і направивши гвинтівку на полонених. Аж ось один чоловік зробив крок вперед, і охоронець, накинувшись на нього, забив прикладом гвинтівки до смерті. Той мовчки зносив удари, не промовивши ані слова. Коли зміна повернулися до табору, то знову перерахували інструменти, і виявилося, що жодна лопата не пропала.

Що може підтримувати бажання померти за інших, коли ти сам невинний? Ісуса несла і підтримувала в Його любові до нас “радість, що перед Ним була”. Він покладався на славне майбутнє благословення і радість, і це проводило Його через страждання та підтримувало в любові.

Горе нам, якщо думаємо, що повинні або можемо бути мотивовані і зміцнені до радикального, коштовного послуху якимось вищим мотивом, ніж радість, що майорить перед нами. Коли Ісус закликав до коштовного послуху, який вимагатиме жертв у цьому житті, Він сказав у Луки 14:14: “І будеш блаженний, бо не мають чим тобі віддати; віддасться ж тобі у воскресінні праведних!” Іншими словами, зміцнюйтеся зараз у всіх ваших втратах заради Христа, тому що вас очікує радість.

Петро сказав, що коли Ісус страждав, не погрожуючи помстою, Він залишив нам приклад для наслідування – і це включає в себе впевненість Ісуса в радості, що чекає на Нього попереду. Він передав усе в руки Богові (1 Петра 2:21-23) і не намагався зводити рахунки. Він покладав надію на воскресіння і всі радощі возз’єднання зі Своїм Отцем та відкуплення Свого народу. Так само належить чинити і нам.