Чоловіки, любіть своїх дружин, як Христос полюбив Церкву й віддав Себе за неї, щоб її освятити, очистивши купіллю води в слові. (Ефесян 5:25-26)

Якщо ви сподіваєтеся лише на безумовну любов Бога, ваша надія чудова, але занадто мала.

Безумовна Божа любов ще не є найсолодшим досвідом Його любові. Найсолодший досвід – це коли Він промовляє: “Я зробив тебе настільки подібним до Свого Сина, що для Мене велика втіха бачити тебе і бути з тобою. Ти – радість для Мене, бо ти так сяєш Моєю славою”.

Цей найсолодший досвід залежить від нашого перетворення на людей, чиї емоції, вибір і вчинки догоджають Богові.

Безумовна любов є джерелом і підґрунтям людського преображення, що уможливлює солодкість любові умовної. Якби Бог не любив нас безумовно, Він не увійшов би в наше непривабливе життя, не привів нас до віри, не поєднав із Христом, не дав нам Свого Духа і не робив би нас поступово схожими на Ісуса.

Але коли Він безумовно обирає нас, посилає Христа вмерти за нас і відроджує нас, Бог запускає нестримний процес перетворення, який робить нас спадкоємцями слави. Він дарує нам велич, щоби ми відповідали Його найулюбленішому образу Божого люду.

Ми бачимо це в Ефесян 5:25-27. “Христос полюбив Церкву й віддав Себе за неї [безумовна любов], щоб її освятити… щоби поставити її Собі славною Церквою” – умова, яка приносить Йому насолоду.

Це невимовно чудово, що Бог беззастережно виявив Свою прихильність до нас, коли ми ще були невіруючими грішниками. Це чудово головним чином тому, що така безумовна любов веде нас до вічної насолоди Його славною присутністю.

Але вершиною цієї насолоди є те, що ми не лише бачимо Його славу, але й віддзеркалюємо її. “Щоб у вас прославилося Ім’я Господа нашого Ісуса, а ви – в Ньому” (2 Солунян 1:12).