Дана Мені вся влада на небі й на землі. Тож ідіть і навчіть усі народи, хрестячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все, що Я заповів вам. І ось Я з вами по всі дні аж до кінця віку! (Матвія 28:18-20)

Остання глава Євангелія від Матвія – це вікно, яке відчиняється на світанок слави воскреслого Христа. Крізь нього можна побачити щонайменше три масивні вершини в гірському хребті характеру Христа: вершину Його сили, вершину Його доброти і вершину Його цілеспрямованості.

Вся влада належить Йому – право і сила чинити Свою волю. І Він використовує цю владу для здійснення Своєї непохитної мети – зробити учнів з усіх народів. І в цьому процесі Він виявляє до нас особисту доброту, обіцяючи бути з нами до кінця.

Ми всі усвідомлюємо в глибині душі, що якщо воскреслий Христос збирається задовольнити наше бажання захоплюватися величчю, то саме таким Він і повинен бути. Величним у силі. Величним у доброті. Величним у цілеспрямованості.

Люди, які занадто слабкі, щоб досягти своїх цілей, не здатні задовольнити наше бажання захоплюватися величчю. Ще менше ми захоплюємося людьми, які не мають мети в житті. І ще менше – тими, чиї цілі є просто егоїстичними і недобрими.

Ми прагнемо бачити і знати Особу, чия сила безмежна, чия доброта ніжна, а мета єдина і непохитна.

Письменники та поети, кінематографісти та телесценаристи час від часу створюють тінь цієї Особи, але вони вже не можуть заповнити нашу тугу. Вони здатні задовольнити нашу жагу до поклоніння не більше, ніж журнал National Geographic у цьому місяці зможе втамувати мою жагу побачити Великий Каньйон.

Нам потрібне справжнє. Ми повинні бачити Першоджерело всієї сили, доброти і цілеспрямованості. Ми повинні бачити воскреслого Христа і поклонятися Йому.