Майте мир з усіма і святість, без яких ніхто не побачить Господа. (Євреїв 12:14)

Існує практична святість, без якої ми не побачимо Господа. Багато хто поводиться так, ніби це неправда.

Деякі християни живуть настільки нечестивим життям, що почують моторошні слова Ісуса: “Я ніколи не знав вас! Відійдіть від Мене ви, які чините беззаконня!” (Матвія 7:23). Павло говорить віруючим: “Якщо живете по‑тілесному, то маєте померти” (Римлян 8:13).

Отже, існує святість, без якої ніхто не побачить Господа. І навчитися боротися за святість вірою в майбутню благодать вкрай важливо.

Існує й інший шлях прагнення до святості, який обертається проти нас і веде до смерті. Павло застерігає нас від служіння Богові будь-яким іншим способом, окрім віри в Його всеосяжну благодать. Бог “не приймає служіння людських рук, – тому що не потребує нічого, оскільки Сам дає всім життя, дихання й усе” (Дії 17:25). Будь-яке зусилля служити Богові, яке в самій своїй дії не залежить від Нього як нагороди наших сердець і сили нашого служіння, безчестить Його як нужденного язичницького бога.

Петро описує альтернативу такому самодостатньому служінню Богові: “Коли хто служить, – нехай служить, наче з сили, яку дає йому Бог, щоб у всьому прославлявся Бог через Ісуса Христа” (1 Петра 4:11). А Павло додає: “Не смію говорити про те, чого не вчинив Христос через мене для навернення язичників” (Римлян 15:18; див. також 1 Коринтян 15:10).

Мить за миттю приходить благодать, щоб робити нас спроможними на “всяке добре діло”, яке Бог призначає для нас. “Бог спроможний збагатити вас усякою благодаттю, щоб ви завжди в усьому мали повний достаток і збагачувалися всяким добрим ділом” (2 Коринтян 9:8).

Боротьба за добрі справи – це боротьба за віру в обітниці майбутньої благодаті.