Вірою Мойсей, коли виріс, відмовився називатися сином дочки фараона; він краще зволів терпіти з Божим народом, ніж тимчасово мати насолоду від гріха. Він уважав наругу Христа за більше багатство, ніж скарби Єгипту, тому що споглядав на нагороду. (Євреїв 11:24-26)

Або, якщо звести цей текст до найголовнішого: “Вірою Мойсей відмовився… тимчасово мати насолоду від гріха… тому що споглядав на нагороду” (Євреїв 11:24-26).

Віра не задовольняється “тимчасовою насолодою”. Вона жадає радості. Тривалої радості. Назавжди. І Слово Боже говорить: “У присутності Твоїй повнота радості; у Твоїй правиці розкошування повіки” (Псалом 16:11). Отже, віру не збити з курсу, не звести до облудних задоволень гріха. Вона не здається так легко у своєму прагненні до максимальної радості.

Роль Божого Слова полягає в тому, щоб живити апетит віри до Бога. І, роблячи це, воно відучує моє серце від оманливого смаку хіті.

Спочатку хіть намагається обдурити мене, змушуючи відчути, що я справді втрачу якесь велике задоволення, якщо піду шляхом праведності. Але тоді я беру в руки меч Духа і починаю битися.

• Я читаю, що краще вирвати собі око, ніж пожадати (Матвія 5:29).
• Я читаю, що коли я буду думати про речі чисті, чесні та гідні хвали, то мир Божий буде зі мною (Филип’ян 4:8-9).
• Я читаю, що “тілесні задуми – то смерть, а задуми Духа – то життя і мир” (Римлян 8:6).
• Я читаю, що пожадливості ведуть війну проти моєї душі (1 Петра 2:11), і що насолоди цього життя заглушають життя Духа (Луки 8:14).
• Але найкраще, що я читаю – це що Бог “обдаровує милістю і честю, не позбавляє добробуту тих, котрі живуть бездоганно” (Псалом 84:11), і що чисті серцем побачать Бога (Матвія 5:8).

Коли я молюся про те, щоби моя віра була задоволена Божим життям і миром, духовний меч зрізає цукрову глазур з отрути пожадливості. Я бачу її такою, якою вона є. І Божою благодаттю її спокуслива сила руйнується.