…за Євангелією слави блаженного Бога… (1 Тимофія 1:11)

Прекрасний вислів з Першого послання до Тимофія похований під поверхнею звиклих біблійних термінів. Але після того, як ви її відкопаєте, ця фраза звучить так: “Добра звістка про славу щасливого Бога”. Слово “блаженний” означає не “благословенний”, а радше  “задоволений” чи “щасливий”.

Велика частина Божої слави – це Його задоволеність.

Для апостола Павла було немислимо, що Бог може не вважатися безмежно радісним і при цьому залишатися всеславним. Безмежна слава означає безмежне задоволення. Він використовував фразу “слава щасливого Бога”, тому що для Бога це прояв слави – бути задоволеним, Яким Він є.

Божа слава значною мірою полягає в тому, що Він задоволений понад нашу найсміливішу уяву. Як сказав великий проповідник вісімнадцятого століття Джонатан Едвардс: “Частина Божої повноти, якою Він ділиться, – це Його задоволеність. Вона полягає в тому, щоб насолоджуватися і радіти в Самому Собі; так само, як і щастя кожного створіння – радіти в Ньому”.

І це ключова частина Євангелія, каже Павло: “Євангеліє слави щасливого Бога”. Це Добра новина, що Бог славетно щасливий. Ніхто не хотів би провести вічність з похмурим, незадоволеним Богом.

Якщо Бог незадоволений, то мета Євангелія – бути з Богом вічно – не є щасливою метою, а це означає, що це вже зовсім і не Євангеліє. Але насправді Ісус запрошує нас провести вічність зі щасливим Богом, коли каже: “Увійди в радість свого пана!” (Матвія 25:23).

Ісус казав учням в Івана 15:11: “Це Я сказав вам, щоб Моя радість перебувала у вас і щоб ваша радість була повною”. Христос навчав, жив і помер, щоб Його радість – Божа радість – була в нас і щоб наша радість була повною. Тому Євангеліє – це “Євангеліє слави щасливого Бога“.