Дай мені відчути радість і веселість, – тоді зрадіють скрушені Тобою кості… Поверни мені радість Свого спасіння і зміцни в мені Духа слухняності. (Псалом 51:10, 14)

Чому Давид, після викриття його гріха з Вірсавією, не волає про сексуальну стриманість? Чому він не молиться, щоб інші вимагали від нього відповідальності? Чому він не молиться про захищені від спокус очі і вільні від перелюбу думки? У цьому псалмі сповіді та покаяння після фактичного зґвалтування Вірсавії можна було б очікувати, що Давид проситиме про щось подібне.

Причина в тому, що він знає: сексуальний гріх – це симптом, а не хвороба.

Люди піддаються сексуальному гріху, тому що не мають повноти радості та задоволення у Христі. Їхній дух не є непохитним, твердим і усталеним. Вони хитаються. Їх спокушають, і вони піддаються, тому що Бог не займає в їхніх почуттях і думках того верховного місця, яке Він повинен займати.

Давид знав це про себе. Це правда і про нас. Давид показує нам, як він молиться, яка справжня потреба для тих, хто грішить сексуально: Бог! Радість у Бозі.

Це глибока мудрість для нас.