Я навчився бути задоволеним тим, що є. Вмію жити і в нестатках, умію жити і в достатку. Звик до всього і в усьому: і насичуватися, і голодувати, мати достаток і терпіти нестаток. Усе можу в Тому, Хто мене зміцнює. (Филип’ян 4:11-13)

Боже щоденне забезпечення майбутньої благодаті дозволяє Павлові бути насиченим або голодним, процвітати або страждати, мати достаток або терпіти нестаток.

“Усе можу” й справді означає “усе”, а не тільки легкі речі. “Усе можу” означає: “Через Христа я можу голодувати, страждати і бідувати”. Це подає приголомшливу обітницю з Филип’ян 4:19 у належному світлі: “А мій Бог, згідно зі Своїм багатством, нехай задовольнить усяку вашу потребу – у славі, в Ісусі Христі”.

Що означає “всяка ваша потреба” в контексті Филип’ян 4:11-12? Це означає “все, що вам потрібно для побожного життя”, що може включати часи голоду і скрути. Любов Павла до филип’ян випливала з його задоволеності в Бозі, а його задоволеність в свою чергу випливала з його віри в майбутню благодать безпомилкового Божого забезпечення, яке є всім необхідним в часи достатку і скрути.

Тоді стає очевидним, що пожадливість – це повна протилежність вірі. Це втрата задоволеності в Христі, коли ми починаємо прагнути інших речей, аби задовольнити тугу нашого серця, яку може вгамувати лише присутність Самого Бога. І не буде помилкою вважати, що боротьба з пожадливістю – це насправді боротьба з невірою в Божу обітницю бути всім, що нам потрібно, за будь-яких обставин.

Про це так ясно сказано в Євреїв 13:5. Подивіться, як автор аргументує нашу свободу від грошолюбства – свободу від пожадливості – свободу вдоволення в Бозі: “У поведінці будьте не грошолюбні, задоволені тим, що маєте. Бо Він сказав: Я тебе не покину і не відступлю від тебе!” Віра в цю обітницю – “Я тебе не покину” – розбиває силу всіх бажань, що зневажають Бога – будь-якої пожадливості.

Щоразу, коли відчуваємо найменший підйом пожадливості в нашому серці, ми повинні протистояти їй і боротися всіма силами, використовуючи зброю цієї віри.