Не бійся, мале стадо, бо уподобав ваш Отець дати вам Царство. (Луки 12:32)

Ісус не буде сидіти склавши руки і дозволяти нам зневіритися без бою. Він бере до рук зброю Слова і промовляє його з силою для всіх, хто бореться за віру.

Його мета – перемогти страх, що Бог насправді не хоче бути благим до нас; що Він не є щедрим, дбайливим, добрим і ніжним, а натомість роздратований нами, недоброзичливий і гнівний.

Іноді, навіть якщо розумом ми віримо у Божу благість до нас, в серці можемо відчувати, що Його доброта якась вимушена або скута, подібно до судді, якого спритний адвокат загнав у кут через певну формальність судового процесу, і він змушений зняти звинувачення з підсудного, якого насправді волів би відправити до в’язниці.

Але Ісус докладає всіх зусиль, щоб допомогти нам не ставитися так до Бога. У Луки 12:32 Він намагається описати нам невимовну цінність і досконалість Божої душі, показуючи, з якою нестримною насолодою Він дарує нам Царство.

“Не бійся, мале стадо, бо уподобав ваш Отець дати вам Царство”. Кожне слово цього приголомшливого речення покликане допомогти зняти страх, з яким ми боремося, і Ісус знає про це. А саме: страх, що Бог скупиться на Свої блага; що Він стриманий і що не в Його характері роздавати милості направо й наліво; що в глибині душі Він злий і любить виплеснути Свій гнів назовні.

Луки 12:32 – це речення про природу Бога. Про те, яке у Бога серце. Це вірш про те, що радує Бога – не просто що Бог зробить або що Він має зробити, а про те, що Йому подобається робити, як Він любить чинити та від чого отримує задоволення. Кожне слово має значення. “Не бійся, мале стадо, бо уподобав ваш Отець дати вам Царство”.