Того дня, коли Він прийде прославитися між Своїми святими на подив усім віруючим, бо ви повірили нашому свідченню між вами. (2 Солунян 1:10)

Павло каже, що Христос прийде саме для того, щоб Його прославили і щоб Йому дивувалися. Ось чому Він прийде.

Люди спотикаються об учення про те, що Бог підносить власну славу і прагне бути прославленим Своїм народом, тому що Біблія вчить нас не бути такими. Наприклад, Біблія говорить, що любов “не шукає свого власного” (1 Коринтян 13:5).

Як може Бог бути люблячим і водночас цілком відданим “пошуку своєї власної” слави, похвали і радості? Як Бог може бути за нас, якщо Він настільки відданий Собі?

Я пропоную таку відповідь: оскільки Бог унікальний як всеславна, абсолютно самодостатня Істота, Він повинен бути за Себе, якщо Він хоче бути за нас. Правила смирення, які стосуються створіння, не можуть так само поширюватися на його Творця.

Якщо Бог відвернеться від Себе як Джерела нескінченної радості, то перестане бути Богом. Він заперечить безмежну цінність власної слави. Він свідчитиме цим, що поза Ним є щось цінніше. І тим самим чинитиме ідолопоклонство.

Це не принесло би нам ніякої користі. Бо куди ми можемо піти, коли наш Бог став неправедним? Де ми знайдемо Скелю доброчесності у всесвіті, коли серце Бога перестало цінувати найцінніше? Куди ми спрямуємо наше захоплення та поклоніння, коли Сам Бог відмовився від претензій на безмежну цінність та красу?

Ні, ми не перетворимо Боже самозвеличення на любов, вимагаючи, щоби Він перестав бути Богом.

Натомість ми повинні зрозуміти, що Бог є любов’ю саме тому, що Він невпинно прагне прославлення Свого Імені в серцях Свого народу. Наша хвала Його величі є наріжним каменем нашої радості у Його величі.