Давид питав себе: «Що робити, коли в тебе кидають списа?»

Дивне питання, чи не здається тобі? Адже кожен в цьому світі знає, що робити, коли в тебе кидають списа. Піднімаєш його й кидаєш назад — як інакше?!

«Коли хтось кидає в тебе списа, Давиде, витягни його зі стіни і кинь назад. Всі так роблять, будь певний».

Цим маленьким подвигом повернення списів ти доведеш багато чого. Що ти хоробрий. Що ти стоїш за правду і здатен сміливо протистояти злу. Що ти сильний і не дозволиш їздити на собі верхи. Шо не терпітимеш несправедливості чи нечесного поводження. Що ти захищаєш віру, тримаєш вогонь палаючим, пильнуєш проти усіх єресей. Що тебе не ввести в оману. Хіба всі ці риси не свідчать про те, що ти також є гарним претендентом на царювання? Так, можливо, ти і є Господній помазаник.

З роду царя Саула.

Також є велика ймовірність того, що за якихось двадцять років після твого сходження на трон ти станеш найкращим метальником списів у всьому царстві. І дуже ймовірно — божевільним також.

За всю історію кидання списів Давид став першим, хто не знав, що робити, коли їх в тебе кидають. Він не відкидав назад Саулових списів. І не зробив своїх, щоб завдати удару у відповідь. Щось було в Давидові не таке, як в інших. Все, що він робив, — просто ухилявся від списів.

Бо ж що може зробити людина, особливо молода, коли цар обирає її за тренувальну мішень? Що, коли ця людина вирішує не відповідати цареві тим самим?

Насамперед, вона повинна вдавати, що не бачить списів. Навіть якщо вони летять прямо в неї. По-друге, вона має навчитися дуже швидко ухилятись. І, врешті, вона повинна вдавати, що нічого не трапилося.

Легко помітити, коли в людину влучив спис. Її накриває глибока тінь гіркоти. Але в Давида ніколи не влучали. Поступово він пізнав глибоку таємницю. Він відкрив для себе три речі, що рятують від влучення списів.

По-перше, ніколи не вивчай це модне, просте для освоєння мистецтво метання списів. По-друге, уникай товариства тих, хто кидає списи. По-третє, тримай язик за зубами.

Тоді списи не зачеплять тебе, навіть якщо пройдуть через саме серце.

«Мій цар божевільний. Принаймні я так відчуваю. Що мені робити?»

Найперше усвідом цей непорушний факт: Ти не можеш (і ніхто з нас не може) сказати, хто насправді є Господнім помазаником, а хто — ні. Деякі царі, яких всі вважають царями з роду царя Саула, насправді можуть належати роду Давидовому. А ті, яких всі одноголосно називають царями з роду Давида, насправді належать роду царя Саула. Хто ж правий? Хто може знати? Чий голос слухаєш ти? Жодна людина, якою б мудрою вона не була, не здатна розгадати цю загадку. Ми можемо тільки ходити довкола й ставити собі це питання:

«Чи ця людина — Господній помазаник? І якщо так, то чи вона з роду царя Саула?»

Запам’ятай собі це питання. Можливо, тобі доведеться поставити його собі десятки тисяч разів. Особливо, якщо ти належиш до царства, в якому цар збожеволів.

Може здатись, що в цьому питанні немає нічого складного, однак, воно непросте. Особливо, якщо ти ридаєш… і ухиляєшся від списів… і борешся зі спокусою відкинути їх назад… і  всі навколо підбивають тебе зробити саме це. І весь твій здоровий глузд, розум і логіка з цим погоджуються. Та у сльозах і нападах відчаю пам’ятай: ти знаєш тільки питання, але не відповідь.

Відповіді не знає ніхто.

Крім Бога.

Але Він ніколи не скаже.

Замовити друковану книгу, читати відгуки – на сторінці книги.

Допоможіть нам благословити інших людей гарними книгами для їхнього духовного збудування, підтримки та розради! Поділіться цим уривком з вашими друзями, у групах спілкування та соцмережах, щоби й вони могли прочитати чи прослухати його і врешті прочитати цю книгу. Для когось це може стати Божою відповіддю на багато молитов.