Фото: англіканська меса в соборі Св. Павла, Лондон
Кілька років тому я і моя дружина Патті заїжджали під час місіонерської подорожі до Лондона. Одного дня ми знайшли кілька вільних годин на екскурсію і відвідали архітектурний шедевр Крістофера Рена – собор Святого Павла в самому серці старого міста. Сотні туристів юрмилися навколо, роздивляючись мистецькі скарби і скульптури, милуючись величною ротондою вгорі. Нам вистачило лише одного погляду на вузький прохід, що звивався вгору під купол, аби забути про думку здиратися догори сходами.
На наш подив, англіканську месу відправляли на головному престолі і, що цікаво, транслювали через гучномовці. Більшість туристів зважали на ці звуки не більше, ніж на музику в ліфті. Але ми пробралися крізь юрбу до останньої лави і сіли, мабуть, серед сотні інших вірян.
Хоча сам я належу до євангельської традиції, мене полонила краса літургії, яка має біблійну основу. Ми вирішили посидіти тихо декілька хвилин, щоб натішитися силою Слова в цьому величному оточенні.
Нас захопила церковна історія. Я пригадав похорон Вінстона Черчілля, що відбувся тут 1965 року, і ми відвідали меморіальну каплицю на честь американської допомоги у Другій світовій війні. Історія Собору Святого Павла нароховує багато століть. Королева Єлизавета I (1533–1603) допомогла відновити його після удару блискавки. Бічну каплицю названо іменем Святого Дунстана, який майже одноосібно відродив британське християнство після данського нашестя в X столітті і, безсумнівно, доклав руки до відновлення собору Святого Павла, що стояв тоді на тому самому місці.
Коли в ході літургії священник вигукнув: «Христос помер! Христос воскрес! Христос прийде знову!» – мене приголомшило розуміння того, що паства і випадкові спостерігачі почули саму суть Євангелія, яке велично проголошували тут щонайменше 1400 років, відколи збудовано перший собор Святого Павла, і, цілком імовірно, ще раніше у римські часи1. Те саме Євангеліє – кожне його вчення – взяло свій початок у Писанні, було дане апостолами і висловлене у символах віри ранньої Церкви. Ісус Христос той самий учора, сьогодні й навіки.
Я прошепотів свої думки Патті, і вона кивнула на знак згоди. Від усвідомлення цього дрож побіг по наших спинах. «Віру, раз назавжди передану святим» (Юда 3) відважно звіщали з цього вівтаря, і сотні випадкових туристів, хай навіть несвідомо, вбирали її в себе. Так завжди було і завжди так буде!
Друга хвиля натхнення наринула на мене тоді, коли я збагнув, що наша прадавня віра дала відповідь на найглибші питання в серцях усіх тих, хто прийшов до собору Святого Павла того дня, і секуляризованої Британії загалом. Це свідоцтво лунало в самому серці космополітичного міста і серед народу, який переважно відвернувся від Бога в чимраз безнадійніші часи. Християнський Захід зазнає тиску від подвійного виклику секуляризму й радикального ісламу – і коріння цих двох сил має деякі несподівані подібності. На мою думку, тільки завдяки християнству Західна Європа й Америка можуть упоратися з цими страшними викликами. Тільки Бог любові, якого прославляли того дня в соборі Святого Павла, міг принести потрібне оновлення.
Станьте частиною служіння «Книги365»! Поділіться цим уривком з вашими друзями, у групах спілкування та соцмережах, щоби й вони могли прочитати чи прослухати його. Бог говорить до багатьох сердець через ці книги, відкриваючи Себе та духовно зрощуючи Своїх дітей. Будьте добрим інструментом в Його руці.