(Ілюстрація: картина “Пророк Ісая”, Марк Шагал, 1968)
Ісая стояв скрушений, споглядаючи величне видовище, що відкрилося йому в Храмі, і щиро вважав себе моральним прокаженим у присутності безмежно святого Бога. Якби так все і тривало, то надії не було б ані для нього, ані для нас. Однак Бог не полишив Ісаю в його безнадійному становищі. Він послав одного з серафимів, щоб проголосити Євангеліє: “Твоя провина усунута, і твій гріх викуплений!” (Ісаї 6:7).
Бог не сказав Ісаї: “Мені шкода, що ти так погано про себе думаєш. Насправді ти хороша людина”. Замість цього Він звертається до реального стану Ісаї – його почуття провини і гріха. Блага Звістка Євангелія полягає не в тому, що ми не такі вже й погані, а в тому, що Бог через Христа розібрався з нашою непридатністю. Як Він це зробив? На підставі чого Бог міг сказати Ісаї, що його провина усунута? Хіба міг Бог просто замести гріх Ісаї (а також наш) під якийсь космічний килимок?
Ні. Боже правосуддя має бути задовільнене. Гріх, який здається найменшим у наших очах, – це бунт проти суверенної Божої влади, і має бути справедливо покараний. Зважаючи на безмежну досконалість усіх Його атрибутів, Бог не може підносити один із них за рахунок іншого, а отже, не може піднести Свою милість за рахунок Своєї справедливості. Правосуддя має бути задовільнене.
То на якій же підставі Бог пробачив гріх Ісаї? На тій самій, на якій Він прощає і наш гріх: на підставі смерті Ісуса Христа, яка з хронологічного погляду мала відбутися приблизно за сімсот років, але в Божій вічності, що виходить за рамки часу, це сталося ще до заснування світу. Біблія абсолютно чітко говорить, що “без пролиття крові немає прощення” (Євреїв 9:22), а Іван пише в книзі Об’явлення 1:5: “Йому, Котрий любить нас і омив нас від наших гріхів Своєю кров’ю”. Таким чином, провину Ісаї було забрано, а його гріх спокутий, тому що Ісус помер і пролив Свою кров за Ісаю точно так само, як за нас із вами. Божа справедливість зустрілася на хресті з Його милістю, і обидві вони були належним чином звеличені.
Серафим торкнувся губ Ісаї палаючим вугіллям із жертовника. Саме нечисті вуста викликали в Ісаї болісне усвідомлення власного гріха, тому вони й були очищені за допомогою палаючого вугілля. Євангеліє говорить про всі наші гріхи, але бувають часи, коли нам потрібно розібратися з конкретними гріхами в житті. У моменти, коли ми дуже болісно усвідомлюємо якийсь гріх, нам щодо цього конкретно взятого гріха треба почути слова з Колосян 2:13: “Він оживив вас разом із Собою, простивши нам усі переступи”.
Ісая був повністю спустошений морально і духовно своїм баченням безмежної Божої святості. Але ось, серафим проголосив йому Євангеліє: “Твоя провина усунута, і твій гріх викуплений!” (Ісаї 6:7).
Тільки-но Ісая почув голос Господа, який промовляв: “Кого Мені послати, і хто піде для Нас?”, – він відповів: “Ось я, пошли мене” (вірш 8). Його реакція була миттєвою і спонтанною. Ісая сказав: “Ось я”, – а не щось на кшталт “я тут”. Останній варіант підкреслює місцезнаходження, тоді як “ось я” означає “я готовий”. Ісая не ставив жодних запитань на кшталт: “Куди піти?” або “Що робити?”. По суті, він надав Богові повну свободу дій у своєму житті. Він сказав: “Ось я, пошли мене”. Чому Ісая відреагував подібним чином? Тому що він був настільки глибоко вражений Євангелієм, що відгукнувся на Божий заклик із сердечною вдячністю за все, що зробив для нього Бог.
Поміркуймо про момент часу, в який був покликаний Ісая. Припустимо, він би почув Божий поклик до того, як побачив Божу святість. Якщо наше уявлення правильне, то, будучи зовні праведним євреєм, який дотримується закону, Ісая цілком міг відповісти: “Ось я, Господь. Я підходжу на роль Твого глашатая”. Після цього він, скоріш за все, вирушив би до свого народу в стані самоправедності, а не любові та співчуття.
Або, припустимо, Ісая почув Божий заклик після того, як був повністю спустошений усвідомленням свого гріха, але до того, як почув Євангеліє. У такому разі, його відповідь, цілком імовірно, звучала б так: “Тільки не я, Господи. Ще кілька хвилин тому я б погодився, але не зараз. Я людина з нечистими вустами і зовсім не підхожу на роль Твого глашатая”.
Почути Божий заклик і миттєво відповісти на нього з глибокою сердечною вдячністю Ісая виявився спроможним лише після того, як болісно усвідомив свою гріховність і отримав запевнення, що його гріхи прощені.
Зупинимося докладніше на слові ” вдячність”. Ви можете на мить позичити мені ручку, щоб я поставив свій підпис. Повертаючи її назад, я скажу: “Дякую”. Це самий базовий рівень вдячності – по суті, елементарна ввічливість. Але коли ви врятуєте з палаючої будівлі мою дитину, і я скажу: “Не знаю, як вам і дякувати”, – це значно вищий рівень вдячності. А тепер піднімемо причину нашої вдячності на максимально можливий рівень. Христос позбавив нас від вічного Божого прокляття, ставши прокляттям замість нас (див. Галатів 3:13). У такому разі у вас буде вдячність Ісаї. Саме цей рівень вдячності мотивує нас коритися Христу і служити Йому як Господу.
Замовити друковану книгу, завантажити в електронному вигляді, читати відгуки на сторінці книги.